Добрий день, моє сонце! Чи дійде ця звістка, чи ні?
Тільки з цими рядками до тебе, кохана, я лину.
Кожен день може стати останнім на клятій війні,
Що там день? Може стати останньою кожна хвилина.
Так боюсь залишити несказаним, що не сказав:
Лиш одною тобою живу-ти мій подих і Віра,
В кожнім сні( як вдалось задрімати) тебе обіймав,
Ти мене цілувала й всміхалась так лагідно й щиро.
А учора в окопі, як тільки лиш очі стулив,
Ти з'явилась мені в білій сукні-неначе до шлюбу,
В ту хвилину із "Градів" роздався ворожий наплив,
Тут я крик твій почув, і слова:"Бережи себе, любий!"
Ворог знов атакує-та ми відіб'ємось, повір,
Хоча смерть із косою чатує на кожному кроці.
Та не місце й не час для сумлінь, для страху і зневір,
А тим більше для сліз, чи яких недолугих емоцій.
Прощавай, моя мила. Цілую, хоча й на словах,
Десять днів і ротація. Все надолужим невдовзі.
Я зустрінусь з тобою в украдених ворогом снах,
Ти ж молись, і чекай, що з'явлюсь на жаданім порозі.
07/08/2015́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2015
автор: Наталя Хаммоуда