Повір мені, ти чув видзві́н елегій
У присмерку моїх нових надій
Між гіллям трепетав весняний легіт
А глузд молився пісні тій самій
Крізь зуби цідить дощ свої сонети
Виляскує фальцетом навсібіч
Нема у цьому світі місць поету
Й супутник смуток завжди пліч-о-опліч
В таверну грішних зайдеш ти потому
Щоби у серці рани поміліли
Вгамує келих віскі гостру втому
Влестить знедолені думки зневіри
А сонм бездомних крадених мелодій
Здаватись буде знов рутинним блюзом
На вулицях, у парках вічні оди
Ти спробуєш відкрить сердечні шлюзи
Чекаєш ти на перемогу в герці
І знов вполюєш нову Лорелай
Її сопрано ніжно так спіткнеться
Бо прима віроломних поривань
І знову хтось напише тобі вірша
Про всю безглуздість утопічних мрій...
Між гіллям трепетав весняний легіт
А глузд молився пісні тій самій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2015
автор: Марибель