Росія тужиться і п’є,
аж репає у лоні раю.
Дитячі істини шукає
і «оплєухі» роздає.
Полегшення неначе є,
а оздоровлення немає.
А їй іще не довелось
бодай за себе порадіти,
якщо не ганити когось.
То що їй укри недобиті?
Колись і ми дражнили ос,
коли були ще майже діти.
Нема історії у них
яку герої прославляли.
І нашу Рашія украла.
І нині тішить ще дурних
убитий геній Ганнібала.
І щось нашіптують живі
з парафії чужої крові,
що заробляють на крові
брехнею братньої любові.
Вислужуються за гріхи
колаборанти від параші –
не виполоті реп’яхи
на лоні репнутої Раші.
І зрозуміло, відкіля
іще вилуплюються тролі.
Не осягти поняття волі.
Їх душі вимете земля.
І доїдає крихти тля
чужої і своєї долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2015
автор: I.Teрен