Від його погляду вона втрачала голову,
А іноді бувала просто не своя.
Йому поруч із нею було надто холодно.
Про зовсім іншу думав він щодня.
А їй казали, що вона дурненька.
А їй казали, що вона мала.
Не слухала нікого, бо серденько
Хотіло трохи щастя і тепла.
Але, на жаль, кінчилася історія.
І кожна казка має свій кінець.
Вони могли би бути разом, та в теорії.
Залишився від щастячка вітрець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2015
автор: Таємнича незнайомка