Ой, не зразу приходить прозріння.
А для зомбі - глухий варіант.
Із війни у війну покоління
знову кинуте в бій, як десант.
А я вроджений класти покоси
на полях, де сьогодні, щодня
скаженіє кістлява і косить
так, що кров’ю залита стерня…
Де немає ні крихти сумління,
є бажання загарбати край,
народ знищити весь із корінням,
щоб остався лиш вибраним рай.
Обірветься народу терпіння,
він фашистське кубло спопелить!
Ой, не зразу приходить прозріння,
жаль, не кожному Бог дав цю мить.
2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2015
автор: Синсела