Птахо, Ваша черга випестити її (ніжність) до деревця.
Тарас Яресько
Приніс її в долонях: "Ось, рости."
А сам пішов-поплив у море степу,
Де ні річок, ні тиші, ні мостів,
Але у всьому тому є потреба.
А я… Що я? Земля мені чужа…
Як розпізнати – листя то чи крила?
То й запевняла: обрій – не межа,
І зорі на вечерю їй кришила.
На осінь закурликала: "Пусти!
Я хочу в небо!" – "Ти ж іще зелена!" –
"Таж він сказав тобі [i]"ЇЇ рости!"[/i],
А не [i]"Тримай"[/i], немов ручного клена"…
А я… Що я? Сама її таку
Плекала… То чи маю зупиняти?
Лети ж у степ. І передай йому:
Зростила Ніжність синьокрилим птахом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2015
автор: ptaha