Як я хочу тепла!..
Чи ж зумію весни дочекатись?
Знов туди попливла,
де навчилась тобою втішатись.
Час вже не зволіка,
гарячкую – де човен,де пристань?
Мого щастя ріка –
незаконнонароджена пристрасть.
Я – углиб в ній і вшир,
захлинаюсь,радію,пірнаю.
Янгол мій,поводир
ще нічого про мене не знає.
Важко бути плавцем,
коли сльози і сумнівів злива.
Перед долі лицем
я стою і нещасна й щаслива.
Осяйний,вогняний
моїх пристрастей рай антуражний.
…Непосвячений мій,
недоторканий мій,недосяжний…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2015
автор: Любов Матузок