Я стікаюсь словами у вир повсякденного бруду.

Я  стікаюсь  словами  у  вир  повсякденного  бруду,
я  стікаюсь  у  біль  як  по  каплях  стікалося  море,  
будь  зі  мною,  ти  все  що  мене  турбує,
будь  зі  мною,  ти  радість  моя  і  горе.

Стук  коліс,  заміняє  моє  прощання,  
і  напевно  ти  скажеш  для  мене  що  я  егоїст,
тільки  ти  з  ним  щовечір  в  новому  вбранні
в  ложе  падаєш,  в  ложе  і  в  ньому  спиш.

Я  не  можу  для  тебе  наразі  лишитися  другом,
і  прощаюсь  з  тобою  я  квітами  що  при  дорозі,  
ти  постійно  в  думках,  і  прокол  мій  по  кругу,
твій  бар’єр,  подолати  який  я  не  в  змозі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2015
автор: Віктор Непомнящий