спиняє дихання як риба в пащі щуки
твій стогін монотонний ліжка скрип
малюють спину з пазурями руки
що навіть лак із нігтів в тіло влип
збиваєш ритм як птаха з дубельтівки
в нічному небі то ж не збий приціл
не бий у спину дівко-колотівко
за серце взявся мій сердечний біль
не відривай з грудей мені волосся
і не кусай де мускул «ґлавний» був
ще сили маю бо комусь здалося
що лось кудись пропав і все забув
отак завжди на тім цікавім місці
яке як воду з медом я люблю
мене перебивають дурні «мислі»
у сні коли я солодко хроплю
© 22-11-2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59855
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2008
автор: drillinger