(переспів. вільні вправи)
**
Мастера отлетают, оставив навек память-рану…
В барельефах печали застывший холодный почет.
Подмастерья остались. – Не скоро им быть мастерами.
Только время летит да работа не ждет.
И приходят нахалы-дельцы, и сбивают росу –
Что пронырам всеядным? – о, эти берутся за все!
Что им гений, который умолк, вытирая слезу? –
Беспардонная бездарь отары свои пасет.
Очень странный пейзаж: косяками идут таланты.
И седьмым небесам опуститься велит Суета.
А при Тех, что ушли, было легче. Они – как Атланты,
Свод небес подымали плечом. И была Высота.
***
Ліна Костенко, "Умирають майстри"
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
Метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598559
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 09.08.2015
автор: Касьян Благоєв