Бджолиним роєм топчуться думки.
Ночами не дають бува заснути.
Як зморені в дорозі жебраки,
До мене намагаються звернутись.
Чому на світі серед тисяч душ,
Одну єдину душу вибираєм?
І серцю, як набат звучить: не руш,
Хоч, що там буде, наперед не знаєм.
І ти проходиш часто мимо тих,
З якими зможеш щастя доторкнутись.
Вони не скажуть фраз отих пустих.
Та замість слів, ласкаво посміхнуться.
Вони надійні і прості в житті.
Не кинуть вас зненацька на дорозі..
Не зрадять вибраній своїй меті,
Коли відчують: вам іти невзмозі.
Підтримає міцна його рука
Не дасть у розпачі упасти, чи схитнуться.
Упевнена хода його легка..
Захочеться до нього пригорнуться.
Тут посмішка, і пару ніжних слів,
Усе це треба в нелегкій дорозі.
Хто розумом оце збагнуть зумів,
Сміливо вибирай у подорожні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2015
автор: Н-А-Д-І-Я