Пооране поле - не плугом - вогнями,
В немилості Божій лежить перед нами.
Руїна навколо, руїна у душах -
Чини-можновладці загрузли в баклушах.
Спітнілі сорочки не в них, а у черні,
Тамують ті спрагу в найближчій кав’ярні.
В диму сигаретнім розмови зболілі,
Полощиться розум в порційній жаливі.
Чи то пасинки ми, чи сучі ми діти?..
Полуда в очах, чом не смієм прозріти?..
Що нащадкам у скарб - одне марнослів’я?..
Загублене я, як простити?.. Знічев’я?..
09.08.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2015
автор: Валентина Ланевич