Холодом віють яскраві спогади...
Радісні миті відлунюють біль
А в голові дикі здогади -
"Твоє дитинство давно точить міль"...
Безлика безнадія в душу вроста
Час відкидає усіх в небуття
"Твоя душа особлива - не проста"-
Ці слова лише совісті каяття
Рідна домівка чомусь вводить біль
В непідвладні свідомості струни
Через спогади що звідусіль
Будують в нетрях розуму дюни...
Але для чого? Я суті не йму
Повідкривались так пізно ті істини
Хочеш? Я правду усю цю прийму
І скорочу між минулим всі відстані
Можливо так ми мандруєм у часі
Залишаючись глядачами в кінотеатрі минулого
Просто сидячи на дитячому сеансі
В пульсуючій від почуттів руці з квитком дорослого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598675
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.08.2015
автор: Майя-Софія