Неможливо той Свiтязь забути,
Де провiв я щасливiї днi,
Як же знову в мiсцях тих побути,
Подивитись на рибу на днi.
Цей прозорий, посрiбнений Свiтязь,
Диво озеро серед лiсiв,
На сторожi стоїть наче витязь,
Зберiгає красу для вiкiв.
В цiй пречистiй, свяченiй водичцi,
Де все видно до самого дна,
Всяка водиться риба, як в рiчцi,
Для вугрiв це своя сторона.
Побувай якось влітку на ньому,
Диво озеро звабить тебе,
Не захочеш вертаться додому,
Свiтязь душу твою забере.
Тут повiтря напоєне лiсом,
Проживає привiтний народ,
Особливо красиво тут лiтом,
Можна жить без надмірних турбот.
Збережімо це диво навiки,
Для прийдешнiх за нами людей,
Ця природа замiнить їм лiки,
Вiд болячок i злiсних iдей.
19.05.97
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598715
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.08.2015
автор: Георгій Федорович