На вірш надихнула кохана людина. Йому вдячна, що він знаходить потрібні слова у потрібну мить.
Легко у житі нікому не буває,
Страждає кожен за власні помилки.
Як жити правильно ніхто ж не знає,
І всі ми творимо свої гріхи.
У кожного присутня своя зрада,
Когось чи кимось, як вже доведеться.
У кожного наявна своя вада,
Яка бумерангом нам вернеться.
Момент, коли ми робим ту дурну помилку,
Щоб не припасти духом і не згнить.
Важливо відчуть чиюсь підтримку,
Слова: "Ти лиш не здумай затужить".
Слова, які тебе переконають,
Що якщо знаходишся на дні,
Тоді одне тебе чекає,
Шлях на гору! В біді ми не одні!
І якщо такі слова тобі відомі,
Ти їх казав й від інших теж почув,
Проблемам зможиш ти подать долоні,
І гіркоту життя ти обманув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598851
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.08.2015
автор: Олена Бобрик