Вдивлялась в небо втомлена душа:
На хмари,що пливли,немов вітрила,
На Місяць,що за обрій поспішав...
І мріяла й собі зростити крила...
Бувало часом,бачила у снах-
Окрилена, здіймалась поміж хмари,
Вливалася зоре́ю у Стожари
І пролітала весь Чумацький шлях!
А як над ранок Сонце пробивалось
Крізь темряву промінням вогнянним -
Палали крила полум'ям ясним!
І падала душа!....і розбивалась!....
І з тисячі дрібнесеньких шматків
Неначе Фенікс,знову воскресала!
Не пам'ятаючи прожитих днів,
Неначе вперше світ цей пізнавала!...
...Вдивлялась в небо втомлена душа.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2015
автор: galelina