Ми так –
Маленька мить
В вселенськім просторі
І часі.
Не зміг,
А може не зумів
Ту мить спіймати,
І в образі
Вже на буття,
Що не спіймав,
Що все здалось,
Пройшло повз тебе.
Що так не жив,
А лиш пройшов
З пустим відром,
І не знайшов
Чого шукав.
Бо бачив лиш
Пусте відро,
Пусте відро -
І більш нічого,
А інший бачить
Всеодно,
Що в мить коротку
Відра повні.
Отож у кожного своє.
І мить одна -
У просторі і часі.
Другий сміється –
Хоч і мре,
А той живе –
Неначе плаче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2015
автор: Тетяна Акименко