Приснився сон – вікно і діти.
Середньовіччя на дворі.
Я так хотіла їх зігріти.
Я знала – діти це мої.
То я уже жила й любила?
У цьому світі вже була?
Зоря мені уже світила?
То вічність уві сні прийшла…?
Так я жила? І буду жити?
Дітей народжувати знов?
Страждати, вірити, любити
Цей світ наповнювать добром!!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: Тетяна Акименко