Хоч перестав ти снитися мені,
Губити пам'ять так тебе не хоче.
Іще іскриться серце і тріпоче,
Як лист берези в буревійні дні.
Хоч стійко ти тримаєшся в сідлі,
Мовчиш, за тебе очі промовляють –
Два маяки, що ночі осявають,
Щоб не згубили гавань кораблі.
Хоч не зі мною, друже, ти, не мій,
Безсила воля – нитку обірвати,
Цей дивний щем на закланн́я віддати,
Завити в за-туж́авілий сувій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)