[i]Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.[/i]
Василь Стус
Як же душа... нестримано болить...
І загатили світ мінорні паводки.
Я проживаю неповторну мить
Лише уявно... Мов собі на завидки
Беру красиві рими у полон,
Горю жагою щастя у поезії.
Коли прийде ясни́й антициклон?
Коли розквітне чарівлива фрезія,
Осушить час ілюзії ріку?
Мені прожити в путах ефемерності
Фортуна написала на віку?
Блукаю лабіринтами непевності,
Шукаю спрагло Аріадни нить...
Словами граюся еквілібристами...
(Як же дошкульно серденько болить!)
Думки несуть із водами нечистими
Мене кудись в апатії світи...
А чи діждешся ти мене на пристані?
Чи заспіваєш ніжно мені ти,
Зібравши нерви у пучок розхристані?..
Як.......... же............. болить........
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599168
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.08.2015
автор: Уляна Яресько