Блакитно-жовтий

Між  схилами,  що  в  глині  пролягли,
Від  посухи  порізані  і  жовті,
Від  вітру  візерунчасті  й  сухі,
Від  спеки  спраглі,  ніби  листя  в  жовтні,

Одне  питання  на  вустах  луна,
І  погляди  щораз  сюди  прикуті:
-  Чи  буде?  Чи  шумітиме  вода?
-  Чи  будем  жить?  Чи  ми  давно  забуті?

І  ось  Дніпро  несе  живу  блакить,
Співучу  і  веселу,  срібну,  чисту.
Вона  біжить,  сміється  і  шумить,
Несе  життя  полям,  селу  і  місту.

Підморгує,  горить  і  не  згора,
Несе  свободу  із  країв  майданних.
Любов"ю  батька  -  сивого  Дніпра  -
Вітає  своїх  діток  неслухняних.

05.04.2014р.  (нині  вірш  втратив  актуальність,  але  почуття  лишилися  ті  ж)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599211
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.08.2015
автор: Тетяна Бонд