Старий годинник з циферблатом білим
... і від років прожитих нема спасу.
Мала зозулька з личком помарнілим
вискакує з гніздечка час від часу.
Все помінялось: рік змілів, як річка
... у його дзвонах вже немає басу.
А він ще йде, як давня кінострічка,
йому б ще сили і ще б трошки часу.
Старий годинник - збиті ритми в серці,
життя - воно одне. Нема запасу.
Побігли стрілки, як в шаленім герці,
Упав метелик, що був за прикрасу.
А він ще йде, хоч б'ють куранти тихо,
ще будять в теремку зозульку красу.
А він ще йде. Він відганяє лихо
йому б ще сили і ще б трохи часу....
Оксана Максимишин-Корабель
12 серпня 2015 р.
Лісабон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599352
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2015
автор: ОксМаксКорабель