Промовчи… не чіпай
ідеальне мереживо снів…
Доки спить ще невинне дитя на чужинських вокзалах…
Де мені – ця ріка, що не знає давно берегів…
Де мені – маяки,
що зникають на дотик… на спалах…
Де мені – маяки…
І не треба шукати мостів,
що з'єднають ганчір'я бомжів й діаманти богеми…
Там колись були джунглі… іще із прадавніх часів…
Промовчи… не кажи –
“То палають долини Едему!”
Промовчи... бо не нам
загубитись в банальності слів
на чужих берегах, кожен подих де відчаю повен…
Поміж хвиль… берегів… діамантів… і просто бомжів
Залиши мені………….
………………Човен…………………….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2015
автор: гостя