Але змій був хитріший над усю польову звірину,
яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки:
Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
(Буття 3:1)
Не було
спокуси нія́кої.
Стояла
звичайна осінь.
На землю
падали яблука,
а ми,
незнайомі досі,
себе
уявивши гігантами,
хапали
в руки планети
з комахами-космонавтами –
і перестиглі ранети,
мов кубки,
від соку іскрилися
і нам обпікали
пальці...
промінням-
поглядом-
стрілами
схрестились протуберанці…
Бували
потому ще осені,
як перша колись,
звичайні,
але зорепади із космосу
вже мали
присмак
печалі….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599406
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2015
автор: ptaha