Німотна, рівна, нерухома
Живий надгробком ти стоїш
І кров'ю пише час знайомо
Ту ж епітафію, як ніж
Німотна, рівна, нерухома
Ти наді мною не квили
На ешафот мені потому
І сам побачу чорні сни
Хотів про тебе знов забути,
Та руки ліктем у крові
Без хліба їсть мене розпука
Чарівна плоть уже в землі
Мої сліди сам дідько викрив
Хоч я гадав, що ми брати
Не всі зотліли монускрипти
Й не всі її вірші згнили
Ах мила ластівко, те дуло
Відчула біля скроні ти
Летіти геть чом не збагнула
По сивих пасмах висоти ?
Хоч я кохав тебе учора
А вранці ляда упаде
З-під моїх ніг так рвучно й скоро
Що втішить безміру й тебе
Хоч п'янить ладан твою шкіру
Й уста схололі кам'яні
Та ти пробач, моя Даліло
Не в хмарах, так хоч у вогні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2015
автор: Марибель