Стара верба на березі ставка
Стоїть уже котре десятиліття.
Чи хто садив,чи виросла сама?
Всього побачила вона на цьому світі.
Якби ж то ще і вміла говорити,
Цікавинок таких розповіла б!
Закохані так люблять тут сидіти,
Коли буяє зеленню весна,
Влітку ховаються під нею риболови,
Якщо добряче сонце припікає.
Впійма котрий рибину чи не зловить,
Але байок розповіли чимало.
Я ж восени приходжу теж сюди,
Довго сиджу у цілковитій тиші,
І золотом листочки по воді,
В моїй душі народжуються вірші.
Верба-бабуся усю зиму спить,
Закуталася снігом,мов кожухом.
Весняне сонце візьметься будить
Її і знову піде все по тому ж кругу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599564
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський