От і все. Осипається літо
Стиглим плодом в моєму саду,
І дощами вже стежку умито,
По якій я до школи іду.
За плечима порти і вокзали,
Теплі ночі і лагідні дні,
Та про школу чого б не казали,
Все одно вона люба мені.
Закопали мою пуповину
Не у землю, а поміж книжок,
І без школи я просто загину,
Не ступивши до вічності крок.
Тут росте моє серце з любові,
Що її віддаю дітворі,
Бо учительство в мене у крові,
Тож радію осінній порі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599792
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 15.08.2015
автор: Софія Вдовиченко