Зринь, Україно, з попелища,
Із вікового небуття,
Здолай вершини щонайвищі,
Збудуй щасливе майбуття.
Встань, Україно, в рівень з світом.
Будь суверенна во-віки.
Прогресу життєдайним світлом
Осяй незвідані стежки.
З'єднай в єдине душі й долі
Твоїх народів і країв,
Щоб в муках вистраждану волю
Ніхто зламати не посмів.
Будь нездоланним монолітом
Під стягом древнім і святим –
Старий Дніпро, Донбас новітній,
Галичина, Полісся, Крим...
Хай твоя слава не стм'яніє:
Звитяга лицарів Русі,
Походи грізні січовії,
Шал партизанства і стрільців.
Твої князі і отамани,
Поети, вчені і митці
Хай назавди в народі стануть
Знаменом в праці і борні.
Хай розцвітає в поколіннях
Народ безсмертний Кобзаря,
Культура, мова України
І демократії зоря!
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599823
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2015
автор: Юрій Прозрівший