[b][color="#ff0040"]Вітер грається млісною спекою,
Виганяє її на поля.
Асфальт плаче сльозою темною,
Жаром спить під ногами земля.
Вигнав? - Ні... вітру якось байдуже,
Заблукав він в зеленому листі.
Спека вітру навіть не згадує -
Вона скрізь, вона всюди в місті:
Простяглась на траві безсилій,
і на квітах, що завжди горді.
І на яблуках, грушах, сливах,
І ще в тому глухому акорді,
Що з сердець десь у небо рветься...
Серпень зріє, шукає свій обрій..
- Все минеться, скоро минеться...
Ще б війна зникла...Було б добре...
[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2015
автор: zazemlena