Не вітер руйнує гори,
А сонце й рясні дощі –
Не вистачить місця горю
В маленькій людській душі.
Воно її розпирає,
А та – не тріщить – кричить –
Така у житті пора є,
Тож душу пора навчить:
І сонце терпіть палюче,
І дощ грозовий, густий,
І сильні вітри, колючі –
Усе подолать і жить!
10.11.2013.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599839
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)