Дитинство розове давно-давно промчало
Туди, відкіль немає вороття,
Де колискова мамина звучала.
Й де починалось непросте моє життя.
Стежки давно топтали ноги босі,
Колючі будяки де й спориші,
Тай завели у срібно-сиву осінь,
Що поселилася у косах і в душі.
Та тільки спомин, часу й долі непідвладний,
Живе, мов найсвятіший оберіг,
Про перші кроки долі недоладні,
Початком стали що усіх моїх доріг.
3.01.2014.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599841
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.08.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)