Ой, лукавиш, мила. Ой, лукавиш!
Добре знаєш, що віддав Тобі
не горнятко вранішньої кави,
не зірки, що в небі голубім,
а віддав усі свої клітинки -
сам себе, у мріях і в гріхах.
Ти взяла і не було й мислинки,
що немає щирості в словах.
Та чи міг би бути я лукавим,
коли Бог подарував Тебе,
не горнятко вранішньої кави
і не чисте небо голубе,
а Богиню не із цього світу
саме ту, що вимолив собі?..
Лютий був, а в моїй хаті - літо
і щасливі очі голубі!
Що мені, кохана, сотворити
щоб той сумнів висох, як трава?
Я заставлю серце говорити,
ще ніким не сказані слова.
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2015
автор: Синсела