Я снитимусь тобі, як край блаженних див,
як чорний птах, що стежить
крізь сон,крізь час і простір.
Самотнім є твій шлях…
Заплутані сліди
Ведуть тебе до мене, як звіра звук – під постріл.
Я знаю і кричу: не руш, не підступи!
я – чорний птах, що стежить, я – чорний птах прокляття,
я – прірва, темний вир кипучої ропи,
я твій дубовий хрест, забите в плоть розп’яття.
Я бачу і кричу: отямся, відступись!
Тут древні навні чари, тут магія дочасся.
Я – чорний птах без крил, мені лиш сниться вись.
І як же ти, мій світлий, у павоть цю попався?..
Самотнім є твій шлях…
Заплутані сліди…
Та ти з далеких далей несеш мені світанок.
Крізь простір, час і ніч, крізь врочення біди,
Крізь все оте примарне, що буде наостанок.
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2015
автор: Ольга Ярмуш