Ой, Івасик мій, Телесик,
он по двору ходить песик,
він нам скаже: “Гав!”
Щоб Івасик знав.
А ще киценька пішла
і “Мяу” – промовила,
хвостиком махнула,
молоко лизнула.
Курка по двору пішла
і пісочок загребла,
“Ко-ко” - нам сказала,
зернята клювала.
Півник по дворі ходив,
він там курочок глядів,
на парканчик вилітав,
“Ку-ку-рі-ку!” - заспівав!
Он корівки з лугу йдуть,
дітям молоко несуть,
корівоньки скажуть: “Му-у!”
доїтись пора кому?
За стадом коза біжить,
доганяє стадо вмить,
голосно белькоче: “Ме-е!”
Їй доїння теж буде!
А у клуні: “Рох!” та “Рох!”
Що робити там удвох?
Двійко поросят лежать,
хвостиками покрутять.
Тільки кролики мовчать,
ще й вушками ворушать,
їм морквиночку дамо:
зубки так погостримо.
А що гусоньки казали,
з качками чалапать стали,
гелготали дружно всі,
тупцювали до води.
А овечки десь далеко:
”Бе-е“ - там, де смереки,
жене їх вівчар в колибу
і піде по форель-рибу.
А там рибка як ловиться?
Заблищить хвостом у ріці,
але рибка промовчить,
тільки річенька шумить.
Там річенька, а ще вітер
і уже заснули діти,
спать, Івасику, пора,
люлі-люлі, сон літа!
Фотографія із інтернету.
14.08.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600011
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.08.2015
автор: Светлана Борщ