Я тону. Я наче розчиняюсь в тобі. Твій солод манить, забирає мій простір. Твій простір в моїй душі, але ж там так мало місця. Не вдихай мене, не бери у свій сон. Ти знаєш кожен раз коли ти так дивишся, в середині стає все менше місця для мене. Я втрачаю себе. Я дарую тобі себе. На трішки. Але повністю. Кожен твій погляд як спасіння, і це мої ліки. Поглянь як все трапилось. Дивись. Тихо. Глибоко. З'їдай мене повільно. Щоб не злякати, щоб не почала бігти, щоб не закрила вікна, щоб не розчинилась назавжди. Знайди ідеальну відстань свого погляду. Лікуй і зцілюй. ТИ так це вмієш як давно вже ніхто навіть не пробував. Обіцяю бути ніжним дотиком, спогадом вічності і безкрайності, я вплітатиму тепло у твою долю.
Я писатиму тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2015
автор: Nastya123