Ніщо не гріє так, не більшить віку,
Як щирий усміх друга, у реалі –
Не в силі сонце – у найвищім піку,
Вогонь в печі, а чи вино в бокалі.
Той усміх друга – для душі намисто,
Те світле слово – в погляді зорею.
Той ніжний дотик – соковитим листом
Ставково-світанкової німфеї.
Ніщо так рани загоїть не в змозі,
Хоч день сиди в медичнім чемодані,
Як друга крок на зболенім порозі
За мить до буревію в океані.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)