У кожного свій хрест
і своя доля
це моя Голгофа, мій Еверест,
у кожного свій шлях і своя правда
Я наче фенікс
мені не страшна боротьба
я не ангел та не біс
але розпускаю крила
Мене б’ють -топчуть
по мені стріляють
рани скоро не заживають
рани болять і не втихають
Та птицю фенікс не здолати
ніхто не зможе моє безсмертя подолати
цілюща сила моїх сліз
відродження =черговий попіл
Мій дух незламний
в очах лиш тільки іскри
у них вогонь горить
поки у ваших спить
Я- фенікс
Я -дороговказ
Я -вічна сила
Я -безсмертний птах
Я та сльоза що рани всі лікує
Я той вогонь що не згасає
Я проблиск світла що дає надію
Я шлях у нове майбуття
Злітаю до небес
силу несу свою
роздмухую хмари і освітлюю пітьму
смерті плюю в лице
Не треба і не можна
́́здолати мене
я все одно повстану
воскресну не останній і не в перший раз
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600046
Рубрика: Ода
дата надходження 16.08.2015
автор: Сльози Фенікса