Іде до храму мати з першим дзвоном,
Щоб за здоров’я сина знов подати,
Бо їй приснились небеса червоні -
Лебідкою летить до сина мати.
Молитви всі, що знала прочитала,
Поклони била, ставши на коліна,
А чи дійдуть? Сама себе питала…
Лебідкою летіла знов до сина.
Бо вже роки, як він пішов із хати,
Листи короткі і в сльозах стежина,
Як важко одинокій виглядати,
В думках вона завжди летить до сина.
Вертайся, сину, вже пора додому,
Хай росами покриється стежина,
Не залишайся у краю чужому -
Лебідкою сама летить до сина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600202
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2015
автор: Віталій Назарук