Людині стелять ангели дорогу,
Зі свого старту кожен вируша.
І від зачатку аж до епілогу
У плоті причаїлася душа.
Вона жива, звичайно, і по смерті,
Та доки серце б'є у барабан,
Помежи зим і весен коловерті
Добро і зло визбирує у дзбан.
Коли життя земне дійде до краю,
(Бо тлінне має свій завжди кінець),
Тоді про наші вчинки нагадає
На світі тому добрий наш Отець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600207
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2015
автор: Уляна Яресько