Аніж проклинати темряву, краще запалити одну маленьку свічку…
Туманний вечір ближче, ближче…
Та я його у серце не впущу!
Відправлю сонце спати на горище,
Тихенько встану й запалю свічу
І на своє поставлю підвіконня,
Щоб осявала радісно вікно…
А вітер тихо бубонить спросоння
Про те, що не збулось, чи вже збулось давно.
Весняним громом північ відгуркоче,
І місяць клюне зорі, як курча…
Хай знають люди – десь посеред ночі
Горить свіча… Для них горить
моя свіча!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600226
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2015
автор: Володимир Шинкарук