Усмішка у неба на вустах
Зайнялась рожево і невинно.
Проявила звичну вже картину,
Де залізний кланяється птах
Пшеницям розкішним без упину.
Це за те, що стережуть в глибинах
Нафту в чудернацьких погребах.
Птах не зрушить з п’ятачка цього,
До зірок високих не полине,
Бо тоненька шворочка-стежина
До ноги прив’язана його.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: Ніна Багата