Мандруємо і близько, і далеко.
Знайомимося – він,
а он – вона:
як одинокі бузько і лелека,
освоюють пейзажі із вікна.
Знайомі теми:
вчителі і школа,
дитячі роки,
пізні віражі
і одиноке
перекотиполе...
Не вивідає більшого ніколи,
як візаві у іншої душі.
Йому пора.
І їй пора дізнатись,
чого так поспішає чоловік.
Така жара.
Нема куди податись.
Коли не дуже хочеться прощатись,
то швидше розлучаються на вік.
Він ще побачить, що зійшов раніше,
аніж повинен у чуже село.
Вона ще буде героїня вірша,
але переживатиме найбільше,
що він такий, якого не було.
Ось так і розбігаються дороги
у незворотні на шляху стезі́.
Куняє бузько на одній нозі,
лелека у болоті миє ноги.
Бурлака вітер тихий і убогий
у лузі щось нашіптує лозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: I.Teрен