Живемо, як у неволі,
ще так тяжко не було.
Ждали доброї ми долі,
довелося спить всього.
Голод, страх, глум і страждання
спити все прийшлось до дна,
бо ж батьків у нас забрала
із германцями війна.
Ми стерпіли всі нестатки,..
і сплюндроване село
по війні нові порядки
встановило...Й ожило.
І ось знову новобранців
проводжає все село...
Україну захищати
вже багато їх пішло.
Навіть сонце заховалось,
в сірих хмарах заплелось...
Материнських сліз й дитячих
вже немало пролилось.
Вже давно в нас на Донбасі
стогне матінка-земля.
Вже пора усім піднятись -
Україна в нас одна.
Східний ворог без спочинку
БТРи й "Гради" шле,
хоче вбити Україну
і загарбать собі все.
Нашу вільну Україну
в власній крові утопить,
розділити на частини
і народ наш покорить.
Не допустимо ніколи,
не здамося ворогам,
проженемо "гайвороння",
дамо в спину й по плечам.
Та цур їм врагам поганим,
відженемо до Москви,
розірвемо всі кайдани,
й будем вільними людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600294
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 17.08.2015
автор: геометрія