_____

І  був  день.  
І  був  хліб  і  чорниці  дрібні  у  лісах
Нам  мовчалось,  
коли  ми  йшли  вбрід  крізь  річки  і  струмки  
Не  молились
 і  глиняні  дзвони  стоптали  у  прах  
Звиклі  змалку  не  гратись  словами  й  мовчати  віки.  
Перемовчаний  гріх  –  
оніміння  забутих  лексем
У  ставках  вдосталь  риби,  що  спить  в  мулі  вже  котрий  рік  
Перемовчано  сотні  думок,  що  спокутують  щем
Недомовчано  тільки  отой  першородний  наш  гріх
А  чому  треба  грішному  бути  –  інакше  ніяк?
Чому  треба  покірних  керманичів  в  руслі  ріки?  
Які  тихо  ведуть  свій  старий  деревяний  каяк
І  бояться,  що  буря  колись  їм    ще  дасться  в  знаки?
Чи  не  краще  дістатись  вершин  віковічних  Карпат,
Що  рвуть  небо,  а  сонце  те  небо  промінням  лата
Де  ніхто  нас  не  вчив  що  є  гріх  і  що  світ  для  нас  кат
Й  заспівати,  мов  пташка,  нарешті  розкривши  вуста.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: NNNP