Як тільки сонце заховається за обрієм,
На небі хмари наливаються вином,
Я бачу місто, розмальоване художником,
Заснув Тернопіль різно-кольоровим сном.
У парках трави спочивають оксамитові,
А в травах м`ята розливає дух п`янкий,
Туман над озером молоками розлитими,
До ранку місяць заколисує хмільний.
Десь в тиші чується кохання ледь народжене,
Найперший дотик, поцілунок, тиха річ,
Ідуть за руку молодята диво-площею,
Їм вир фонтанів стелить в ноги дивна ніч.
Тернопіль мій-навік з тобою я повінчана,
Бо вже не зможу я без вулиць і мостів.
Тобі вже вкотре у коханні я освідчилась,
А ти мені назавжди серце полонив.
Усе разом переживем-що б нам не випало,
Негоди, зливи і завії за вікном,
А навесні одягнеш знов мережки липові,
І будуть хмари наливатися вином...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600318
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.08.2015
автор: Наталя Хаммоуда