Заграва багряна дивує і чуть насторожує розум:
Чи відблиск вогню це на чистому небі, чи чари природи?...
Картина без пензля і фарб - враз постала.
Це можна назвати і щастям, якого так прагнуть люди,
Лиш щастям хвилинним, в цю мить неймовірно усе так співпало:
І настрій, що влився в повітря й доповнив чарівний пейзаж.
Це сонце, по небу, талантливо так малювало
Робило вечірньо – осінній і бально – зимовий, задуманий свій макіяж.
В морозно – бадьорому старті, темніють завмерлі поля,-
Чекає на свято ялинки і білу пустелю земля.
04.01.1994р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: Мацик