Чекати і не знати як буде,
Надіятись із вірою у ліпше,
І в сподіваннях бачити тебе,
Осяяну тим нескінченним світлом,
Що ллється під опікою небес
Промінням полум’яного кохання
З мого такого зраненого серця,
Де місця іншій більше вже нема
Й котре нестримно лиш для тебе б’ється,
Та шепче тихо «в мене ти одна»
І як завжди ніколи не здається...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2015
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ