На сторожі

О,  доле...  доле,  чим  ми  провинились
перед  тобою  протягом  віків?
Роками  від  чужинців  боронились
та  хоронили  юних  козаків.

Бо  землю  українську  плюндрували
ватаги  ворогів  з  усіх  сторін.
Дівчат,  немов  худобу,  продавали,
приречених  на  рабство  і  на  скін.

"Робоча  сила"  ми  були,  не  люди.
Та  врешті  поламали  це  ярмо.
Якби  ще  не  свої  лихі  іуди,
Якби  їм  всім  та  на  чолі  клеймо.

Усім  отим,  хто  у  скрутну  годину
рахує  за  спиною  срібняки.
А  мати  біля  тіла:  "  Сину...  сину",
й  не  відпуска  холодної  руки.

То  де  ж  та  правда?  Де  та  правда,  Боже?
Комусь  -  усе,  комусь  -  стражденний  час.
Вже  вкотре  українці  на  сторожі.
О,  доле...  доле,  усміхнись  до  нас.
 
                                                                                                       

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600404
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2015
автор: Богданочка