Твій блиск в очах лишив на серці шрам,
Бо я не склав екзамен на кохання,
Із того блиску збудував я храм,
Молюся в ньому за своє вагання.
Пройшли роки, за обрієм вагон,
У храм іду неначе до причастя,
Тепер не розлучаюся з пером,
Щоби минуле описати щастя.
Коли туман над лугом килим тче,
Іду у них, що і колись лягали,
Бо погляд твій і нині ще пече,
Коли ми у тумані заблукали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2015
автор: Віталій Назарук