Я тебе покличу - відгукнися.
Не кивай, що надто важкий шлях.
У дорозі ти не забарися.
І здолай дорогу, ніби птах.
Поки сонце світить, ще не пізно.
Не зважай на вітер і дощі.
Будуть перепони іще різні...
Поспіши до рідної душі.
Бережи в польоті свої крила.
Не дозволь змочити їх дощам,
Бо летіти буде вже несила.
Не піддайся силі злим вітрам.
Якщо грім, чи блискавка догонять,
В чистім полі зупини політ.
Їм мої молитви не дозволять
Покарати: полетять услід.
А коли зажевріє світанок,
І туман приб"ється до землі,
Приземлися вже на відпочинок.
Ти здолав тепер всі сили злі.
Я тебе впізнаю, моя пташко.
Пригорну до серденька мого...
Знаю: перельоти - дуже важко.
Все ж спитай у серденька свого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2015
автор: Н-А-Д-І-Я